1. Словник синонімів української мови

судний

ЗДА́ТНИЙ (ЗДА́ТЕН) (який може, уміє робити, виконувати що-небудь), СПРОМО́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) перев. з не, розм., СУДНИ́Й діал., ЗДА́ЛИЙ діал. Це буває: чоловік здатний на героїчний вчинок у бою, а складного завдання сам розв'язати не може (Ю. Смолич); Мені здається, що він спроможний і чуже горе відчути (Ірина Вільде); Спустив (Славко) голову вдолину і роздумував, який він ні до чого не придатний на світі (Лесь Мартович); — Чи зугарна ж ти робити яку роботу: золотом шити, шовком ткати, перлами вишивати? (І. Нечуй-Левицький); Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був він тепер спосібний (Г. Хоткевич); Йти Юра не годний — він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Ю. Смолич); (Селянин:) Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати, або снопка на воза скласти? (Леся Українка). — Пор. 1. схи́льний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судний — су́дний прикметник який стосується суду рідко судни́й прикметник придатний діал. Орфографічний словник української мови
  2. судний — СУДНИ́Й, а́, е́, діал. Здатний, придатний. [Селянин:] Чи ви тямите плуга в землю встромити? Чи ви судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Леся Українка). СУ́ДНИЙ, а, е, СУ́ДНІЙ, я, є, заст. 1. Стос. до суду (у 1–3 знач. Словник української мови у 20 томах
  3. судний — I судн`ий-а, -е, діал. Здатний, придатний. II с`удний-а, -е, судній, -я, -є, заст. 1》 Стос. до суду (у 1-3 знач.), судочинства. 2》 Пов'язаний з уявленням про Страшний суд, божу кару. Судний день — а) за релігійними уявленнями – день Страшного суду; б) справедлива відплата, кара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судний — до гробово́ї (рідше до су́дної) до́шки. До кінця життя, до смерті. Мати ще й до нині плаче, а в мене й до гробової дошки не перестане боліти (І. Франко); Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  5. судний — Судни́й, -на́, -не́ на що (здатний) су́дни[і]й, -на, -не (від суд) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. судний — СУ́ДНИЙ, а, е, СУ́ДНІЙ, я, є, заст. 1. Стос. до суду (у 1-3 знач.), судочинства. Хіба мало людей приходили сюди [в суд], ще почуваючи за спиною свій грунт, а, заточуючись, виходили звідси з судними папірцями... Словник української мови в 11 томах
  7. судний — Судній, -я, -є, судний, -а, -е 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194. 2) — день. а) День страшнато суда. Словник української мови Грінченка