судитися

СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували (Панас Мирний); Було, як поб'ються між собою козаки, або один другому по сусідству яку кривду зробить, спаш чи хліб витолочить, та самі не помиряться, то обидва, купивши на базарі по буханцю, і йдуть у паланку позиватися (О. Стороженко); Тоді.. за громадські ліси з паном процесувалися (Р. Іваничук); — Я вже п'ять літ із братом у процесі за хату та й більше вже правуватися не хочу (Лесь Мартович).

СУДИ́ТИСЯ безос., кому, чому і з інфін. (внаслідок обставин якихось дій, подій і т. ін. ставати неминучим у чиємусь житті), ПРИЗНАЧА́ТИСЯ рідше, ВИПАДА́ТИ (НА ДО́ЛЮ). Не всім однакова судилась в світі доля (Л. Глібов); Сергію не судилося повернутися до рідних місць (Д. Бедзик); Чого бунтується вона (чайка)? Що сама, що без табуна? А призначалось їй прожити в білокрилій зграї (Ю. Мушкетик); (Кассандра:) Вона лиш те чинити мусить, що їй на долю випало (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

судитися — суди́тися дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
судитися — Позиватися, правуватися, процесуватися, тягатися по судах; (кому) випадати на долю. Словник синонімів Караванського
судитися — [судитиес'а] -уджус'а, -удиес':а, -удиец':а, -уд'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а Орфоепічний словник української мови
судитися — Таланити, наталанювати, наталанити, понаталанювати, обталанювати, обталанити, пообталанювати, поталанювати, поталанити, уталанювати, уталанити, випадати, випасти, повипадати Словник чужослів Павло Штепа
судитися — СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Панас Мирний); // з ким і без дод. Словник української мови у 20 томах
судитися — суджуся, судишся, недок. і док. 1》 тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. || з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь. 2》 тільки недок. Притягатися до судової відповідальності. 3》 кому, чому і з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
судитися — СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Мирний, І, 1949, 218); — Подивіться в нарсуді нашому... Словник української мови в 11 томах
судитися — Суди́тися, -джу́ся, -дишся гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. Словник української мови Грінченка