судитися

СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док.

1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом.

Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Мирний, І, 1949, 218);

— Подивіться в нарсуді нашому, — каже Макар Онисимович, — дуже рідко судяться наші колгоспники. Всі непорозуміння намагаємося ліквідувати на місці (Вишня, II, 1956, 19);

// з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь.

З дужим не борись, а з багатим не судись (Укр.. присл.., 1963, 143);

Хведір надумав судитись з зятем (Григ., Вибр., 1959, 271);

— На сутяжницьких ділах я мало розуміюся, але знаю, що час обміну землі давно минув. Тому пан і не виграв процесу, коли вперше судився (Стельмах, І, 1962, 351);

*Образно. Буде суд [над фашистами]. Він не за горами. Буде судитися теперішнє з минулим, буде судитися світло з мороком (Довж., III, 1960, 28).

2. тільки недок. Притягатися до судової відповідальності.

Таки допиталась [Ївга], у якому суді судиться Левко (Кв.-Осн., II, 1956, 276);

Одні говорили, що він судився за вбивство..; інші твердили, що він займався підробкою фальшивих документів, а треті доводили, що він керував якоюсь релігійною сектою (Тют., Вир, 1964, 464).

3. кому, чому і з інфін. Призначатися, прирікатися кому-, чому-небудь (долею, історією і т. ін.).

— Важке буде моє життя на фабриці, та така вже, знати, мені доля судилася (Н.-Лев., II, 1956, 101);

[Мавка:] Твоїй красі вік довгий не судився, на те вона зроста, щоб полягати (Л. Укр., III, 1952, 233);

[Марта:] Судилась я тобі, буду коритись, буду тебе любити (Вас., III, 1960, 116);

Знав він, які знущання й муки судяться молодим вродливим жінкам, але що міг він вдіяти, як їх урятувати!.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 161);

Донець, Донець! Тобі судилось стати в великій битві двічі рубежем (Гонч., Вибр., 1959, 196);

— Може, комусь із нас тут судилося загинути, не доживши до дня перемоги (Гончар, І, 1954, 105).

Не суди́лося — не відбулося, не здійснилося щось бажане, очікуване.

Спільним шляхом Не судилось нам іти (Фр., XI, 1952, 13);

Матчеві не судилося бути закінченим (Смолич, І, 1947, 6);

Дівчина з чорними косами Вже хлопця жде біля ріки, В селі говорять, що сватами Колись ще будуть їх батьки. Та це, як кажуть, не судилось (Гірник, Сонце.., 1958, 187).

4. тільки недок. Пас. до суди́ти 2-5.

— А молода? мабуть, без пари Судилось господом зносить Красу і молодость [молодість] (Шевч., II, 1963, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судитися — суди́тися дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. судитися — Позиватися, правуватися, процесуватися, тягатися по судах; (кому) випадати на долю. Словник синонімів Караванського
  3. судитися — [судитиес'а] -уджус'а, -удиес':а, -удиец':а, -уд'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. судитися — Таланити, наталанювати, наталанити, понаталанювати, обталанювати, обталанити, пообталанювати, поталанювати, поталанити, уталанювати, уталанити, випадати, випасти, повипадати Словник чужослів Павло Штепа
  5. судитися — СУДИ́ТИСЯ, суджу́ся, су́дишся, недок. і док. 1. тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. Ворогували [Онисько і Василь] отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися (Панас Мирний); // з ким і без дод. Словник української мови у 20 томах
  6. судитися — суджуся, судишся, недок. і док. 1》 тільки недок. Звертатися до суду, мати справу з судом. || з ким і без додатка. Вести судовий процес проти кого-небудь. 2》 тільки недок. Притягатися до судової відповідальності. 3》 кому, чому і з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. судитися — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Словник синонімів української мови
  8. судитися — Суди́тися, -джу́ся, -дишся гл. 1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися. Ном. № 1099. 2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити? Чуб. І. 199. 3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. Словник української мови Грінченка