сум’ятний

СУМ’ЯТНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що сум’ятли́вий.

І другого дня та й далі цілим рядом таких же сум’ятних днів не вступало життя в.. уже визначені рамки (Крот., Сини.., 1948, 350);

Світлана, зупинившись осторонь під акаціями, сум’ятна від пережитих потрясінь, зарилась палаючим обличчям між свіжі повні кетяги цвіту (Гончар, II, 1959, 100).