1. Словник української мови в 11 томах

суперечливий

СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі суперечність (у 1 знач.).

Сучасному капіталізмові властиві складні й суперечливі процеси, які ведуть до дальшого поглиблення його загальної кризи (Ком. Укр., 5, 1968, 23);

Шмалій замислився, на його чолі міняться суперечливі думки (Стельмах, І, 1962, 120);

Суперечливі судження;

// Якому властиві суперечності.

Міцкевич був дуже складною, багато в чому суперечливою натурою (Рильський, X, 1962, 46);

Таких суперечливих характерів у людей я ще не зустрічала (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 116);

// у знач. iм. супере́чливе, вого, с. Те, що містить у собі суперечність.

В світогляді і творчості П. Тичини цього періоду [1917-1920 рр.] було ще чимало суперечливого (Іст. укр. літ., II, 1956, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суперечливий — супере́чливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. суперечливий — див. різний Словник синонімів Вусика
  3. суперечливий — [супеиречлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. суперечливий — СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі суперечність (у 1 знач.). Шмалій замислився, на його чолі міняться суперечливі думки (М. Стельмах); Історична інформація, що міститься в археологічних рештках... Словник української мови у 20 томах
  5. суперечливий — -а, -е. Який містить суперечність (у 1 знач.). || Якому властиві суперечності. || у знач. ім. суперечливе, -вого, с. Те, що містить суперечність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суперечливий — СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися... Словник синонімів української мови