суперечка

СУПЕРЕ́ЧКА, и, ж. Словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою думку, правоту; спір.

Суперечок нема, ну й до діла далеко (Укр.. присл.., 1955, 222);

Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок, які так подобались Раїсі (Коцюб., І, 1955, 329);

Її хлопця можуть затримати справи у друкарні, якісь збори, якісь їхні чоловічі суперечки, але ні в якому разі не інша жінка (Вільде, Сестри.., 1958, 377);

Коли між офіцерами виникала з якогось приводу суперечка, Івана Антоновича звичайно обирали суддею (Гончар, III, 1959, 198);

// Широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання; дискусія.

Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки (Рильський, X, 1962, 45);

Тепер відбувається чимало літературних суперечок про так званий «сучасний стиль» мистецтва (Ком. Укр., 7, 1962, 67);

Суперечка про форму Землі остаточно була вирішена тільки тоді, коли були здійснені перші кругосвітні плавання (Знання.., 1, 1966, 4);

// Сварка, чвари.

[Зінька:] Ти не таким здавався!.. [Роман:] Про це ж ми й мусимо спокійно, без суперечки, без уразів [ураз] поміркувати (Кроп., II, 1958, 32);

Хлопчика дуже вразила ця суперечка батька з матір’ю. Раніше він ніколи не чув, щоб вони сварились (Донч., V, 1957, 128);

// Звучання голосів людей, які сперечаються, сваряться.

В сусіднім наметі крики і суперечки (Коцюб., II, 1955, 243);

В економію Аркадій Валеріанович приїхав присмерком і вже з ганку чує суперечку між управителем і селянами (Стельмах, І, 1962, 354);

*Образно. Ноту ля давав кларнет альтам. І розгорнувся од проби інструментів гук! Здаля здавалось: звуків суперечка (Тич., І, 1957, 219);

// перев. мн. Незгоди між ким-, чим-небудь з певного питання.

Мовилося про наїзд Стефана Потоцького в Молдавію, бо через нього вийшли серйозні суперечки з султаном (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29).

Бу́ти в супере́чці:

а) (з ким) рвати стосунки, не розмовляти з ким-небудь;

б) (з чим) не любити чого-небудь.

Ще за те божевільним усі мене звуть, Що з темнотою я в суперечці; І що сміливо йду я туди, де ведуть Мене серденька щирії речі (Манж., Тв., 1955, 93);

Вступа́ти (захо́дити, вхо́дити і т. ін.) у супере́чку (у супере́чки) — починати сперечатися.

Ні з ким не вступав [дід Кияшко] у суперечку (Збан., Єдина, 1959, 119);

[Павло:] Не будемо в суперечку заходить, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! (К.-Карий, II, 1960, 134);

Двох парубків боявся у селі всемогутній Денис: Сергія і Тимка. Першого за його хитрість і гострий язик, другого — за відчайдушність. Із першим Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово і знав, що ніколи Сергія не переспорить (Тют., Вир, 1964, 243);

Загаси́ти (погаси́ти i т. ін.) супере́чку — припинити сперечання.

Генерал Таубенфельд загасив суперечку. — Панове,.. чи не краще буде перенести нашу полеміку з питань військової стратегії до добрих часів перемоги? (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 72);

— Тобто… що це означає? — Очі інженера звузилися.. — Це означає., — втрутився Дубов, щоб погасити суперечку, — що перед серйозною роботою треба добре відпочити (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 9);

Супере́чка розгоря́ється (розгорі́лася) — сторони сперечаються з дедалі більшим запалом.

Старицький, бачачи, що суперечка розгоряється, спробував заговорити про інше (М. Ол., Леся, 1960, 231).