суперечка

СУПЕРЕ́ЧКА, и, ж.

Словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою думку, правоту; спір.

Суперечок нема, ну й до діла далеко (прислів'я);

Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок, які так подобались Раїсі (М. Коцюбинський);

Її хлопця можуть затримати справи у друкарні, якісь збори, якісь їхні чоловічі суперечки, але ні в якому разі не інша жінка (Ірина Вільде);

Коли між офіцерами виникала з якогось приводу суперечка, Івана Антоновича звичайно обирали суддею (О. Гончар);

// Широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання; дискусія.

Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки (М. Рильський);

Суперечка про форму Землі остаточно була вирішена тільки тоді, коли були здійснені перші кругосвітні плавання (з наук.-попул. літ.);

// Сварка, чвари.

[Зінька:] Ти не таким здавався!.. [Роман:] Про це ж ми й мусимо спокійно, без суперечки, без уразів [ураз] поміркувати (М. Кропивницький);

Хлопчика дуже вразила ця суперечка батька з матір'ю. Раніше він ніколи не чув, щоб вони сварились (О. Донченко);

// Звучання голосів людей, які сперечаються, сваряться.

В сусіднім наметі крики і суперечки (М. Коцюбинський);

В економію Аркадій Валеріанович приїхав присмерком і вже з ганку чує суперечку між управителем і селянами (М. Стельмах);

* Образно. Ноту ля давав кларнет альтам. І розгорнувся од проби інструментів гук! Здаля здавалось: звуків суперечка (П. Тичина);

// перев. мн. Незгоди між ким-, чим-небудь з певного питання.

Мовилося про наїзд Стефана Потоцького в Молдавію, бо через нього вийшли серйозні суперечки з султаном (З. Тулуб).

(1) Бу́ти в супере́чці:

а) (з ким) рвати стосунки, не розмовляти з ким-небудь;

б) (з чим) не любити чого-небудь.

Ще за те божевільним усі мене звуть, Що з темнотою я в суперечці; І що сміливо йду я туди, де ведуть Мене серденька щирії речі (І. Манжура);

Вступа́ти (захо́дити, вхо́дити і т. ін.) / вступи́ти (зайти́, ввійти́ і т. ін.) у супере́чку (в сва́рку) <�Іти́ /піти́ на супере́чку (на сва́рку)> <�Заво́дити / завести́ супере́чку (сва́рку)> див. вступа́ти¹;

(2) Супере́чка розгоря́ється / розгорі́лася – сторони сперечаються з дедалі більшим запалом.

Старицький, бачачи, що суперечка розгоряється, спробував заговорити про інше (М. Олійник).