супротивний
СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний.
Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Л. Укр., II, 1951, 64);
Тут, у протоці, супротивний берег вибігав назустріч на кілька кілометрів довгою вузькою косою (Смолич, І, 1958, 45).
2. Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.).
Брели [заробітчани], зігнувшись під клунками, виснажені, худі, почорнілі від гарячих супротивних вітрів (Гончар, І, 1959, 4);
Пліт несло швидко, але рівно, він лише ледь відчутно тремтів, наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (Голов., Тополя.., 1965, 258).
3. Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь.
То були дві вдачі не тільки не схожі, але навіть супротивні одна одній (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
Члени рівняння можна переносити з однієї частини в другу, змінивши перед цими членами знаки на супротивні (Алг., І, 1956, 83);
// Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь; ворожий комусь, чомусь.
Хлоп’ята рідко коли не бувають поділені на дві супротивні купи; де не стрінуться по дорогах і стежках — зараз і до бійки (П. Куліш, Вибр., 1969, 288);
Ти [Рим] племена супротивні з’єднав… Навіть неволю і гніт їм на добро повернув (Зеров, Вибр., 1966, 373);
// у знач. ім. супроти́вні, них, мн. Супротивники у бійці, поєдинку і т. ін.
Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив (Котл., І, 1952, 259).
Супроти́вна сторона́:
а) у судовому процесі — особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам другої сторони;
б) супротивник, ворог.
Йому [посередникові на маневрах] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі не заступати ініціативи когось з командирів і не викривати жодної таємниці супротивної сторони (Трубл., І, 1955, 66);
в) той, хто захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь.
4. бот. Розміщений один проти одного (про бруньки, листя, гілки і т. ін.).
М’ята перцева має чотиригранні гіллясті стебла, покриті короткими темно-фіолетовими волосками. Листки супротивні (Знання.., 3, 1972, 29).
Значення в інших словниках
- супротивний — супроти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- супротивний — (вітер) противний, зустрічний; (берег) протилежний, той; (- дві вдачі) несумісний; (- плем 'я) ворожий, антагоністичний. Словник синонімів Караванського
- супротивний — СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Леся Українка); Тут, у протоці... Словник української мови у 20 томах
- супротивний — -а, -е. 1》 Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. 2》 Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.). 3》 Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- супротивний — ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М. Словник синонімів української мови
- супротивний — Супроти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- супротивний — Супротивний, -а, -е Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав. АД. І. 186. Словник української мови Грінченка