1. Словник синонімів української мови

супротивний

ЗУСТРІ́ЧНИЙ (який рухається назустріч або має напрям руху, протилежний чомусь), СТРІ́ЧНИЙ розм., ПЕРЕСТРІ́ЧНИЙ діал.; СУПРОТИ́ВНИЙ (про вітер, течію тощо). З гуркотом і брязкотом проносились зустрічні поїзди (М. Трублаїні); Коли вдалині показувався стрічний пароплав, "Комсомол" гудів, а з стрічного пароплава теж відповідали гудком (О. Донченко); Вітри крутнулись перестрічні (П. Тичина); Пліт.. наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (С. Голованівський).

ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ (розташований напроти когось, чогось, на початку або в кінці чого-небудь), СУПРОТИ́ВНИЙ, ДРУ́ГИЙ, І́НШИЙ, ПРОТИ́ВНИЙ розм., ПОТОЙБІ́ЧНИЙ розм., СУПРОТИЛЕ́ЖНИЙ заст. Вона стояла в протилежному кутку й дивилася надміру поширеними очима на Андрія (І. Багряний); В дворі було самотньо, лише інколи перебігала з покоїв у супротивний менший домочок служниця, несучи що-небудь (Олена Пчілка); Семен, одягнувшись, сидів на березі, коли з другого боку, греблею, надійшла молодиця (М. Коцюбинський); Вітер потроху перелягає.. і починає дмухати зовсім з іншого боку (Ю. Яновський); Мотря повела дівчат геть у противну сторону від того місця, де зостався Василь (Панас Мирний); Прокидалися з дзвінким гомоном птахи, забіліли хати на потойбічному схилі яру (П. Козланюк); Ось він перейшов ярок, вийшов на його супротилежну стіну і помаленьку посувався все далі й далі (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супротивний — супроти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. супротивний — (вітер) противний, зустрічний; (берег) протилежний, той; (- дві вдачі) несумісний; (- плем 'я) ворожий, антагоністичний. Словник синонімів Караванського
  3. супротивний — СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Леся Українка); Тут, у протоці... Словник української мови у 20 томах
  4. супротивний — -а, -е. 1》 Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. 2》 Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.). 3》 Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. супротивний — Супроти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. супротивний — СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. супротивний — Супротивний, -а, -е Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав. АД. І. 186. Словник української мови Грінченка