1. Словник української мови в 11 томах

супротивниця

СУПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до супроти́вник.

— Матері твоїй трясця!.. — кричала одна.. — Тьфу на тебе! — одказала друга, плюючи на свою супротивницю (Мирний, III, 1954, 93);

*Образно. Змучений і знесилений, тікав [І. В. Мічурін] рятуватись на самотині до своєї улюбленої супротивниці — природи (Довж., І, 1958, 498).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супротивниця — супроти́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. супротивниця — СУПРОТИ́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до супроти́вник. – Матері твоїй трясця!.. – кричала одна .. – Тьфу на тебе! – одказала друга, плюючи на свою супротивницю (Панас Мирний); * Образно. Змучений і знесилений, тікав [І. В. Мічурін] рятуватись на самотині до своєї улюбленої супротивниці – природи (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  3. супротивниця — -і. Жін. до супротивник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. супротивниця — Супроти́вниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. супротивниця — Супротивниця, -ці ж. Противница, женщина-врагъ. Мир. Пов. II. 70. Словник української мови Грінченка