1. Словник української мови в 11 томах

супутниця

СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2.

Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (Гур., Друзі.., 1959, 22);

— Розшукай того, що стріляв з-за дерева!..Тоді я.. прийду до тебе і скрізь буду твоєю супутницею… (Гончар, III, 1959, 455);

Тепер від нього не залежало — думати про неї чи ні, бо та думка стала його постійною супутницею (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 19);

Хронічна валютна криза стала постійною супутницею капіталізму (Ком. Укр., 7, 1966, 41);

Залишки фундаменту кам’яного будинку вкрили розкішні будяки.., лобода та невідступна супутниця покинутих осель — кропива (Вільде, Сестри.., 1958, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супутниця — супу́тниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. супутниця — СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2. Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (О. Гуреїв); – Розшукай того, що стріляв з-за дерева! .. Тоді я .. прийду до тебе і скрізь буду твоєю супутницею... (О. Словник української мови у 20 томах
  3. супутниця — -і. Жін. до супутник 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови