схвилювати
СХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.
1. Привести в коливальний рух, викликати хвилі, збурити поверхню рідини.
[Гаральд:] Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, корону, перли, славу (Коч., Я. Мудрий, 1946, 26).
2. Вивести з душевної рівноваги, викликати тривогу, занепокоєння, хвилювання.
У старих паперах комсомольці знайшли повідомлення, що дуже їх схвилювало (Донч., II, 1956, 19);
Мене схвилювали, читачу, твої справедливі листи — в них серце і душу гарячу вкладаєш по-дружньому ти (Уп., Вірші.., 1957, 140);
Звістка про те, що Юрко Жменяк пішов від батька, так схвилювала Верону, що вона того дня не знала, куди себе приткнути (Томч., Жменяки, 1964, 209);
Вміщені на обкладинці журналу портрети страчених декабристів глибоко схвилювали Шевченка (Слово про Кобзаря, 1961, 122).
Значення в інших словниках
- схвилювати — схвилюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- схвилювати — СХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що. Привести в коливальний рух, викликати хвилі, збурити поверхню рідини. [Гаральд:] Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, корону, перли, славу (І. Словник української мови у 20 томах
- схвилювати — -юю, -юєш, док., схвильовувати, -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Надати коливального руху, викликати хвилі, збурити поверхню рідини. 2》 Вивести з душевної рівноваги, викликати тривогу, занепокоєння, хвилювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схвилювати — ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИ підсил., РОЗПА́ЛЮВАТИ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИ підсил., РОЗІГРІВА́ТИ підсил., РОЗБУ́РХУВАТИ підсил., ЗАРЯДЖА́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- схвилювати — Схвилюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)