сховатися
СХОВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Розташуватися десь так, щоб стати непомітним або менш помітним для кого-небудь; заховатися.
Гадюка засичала І сховалася в траву (Щог., Поезії, 1958, 143);
Став [Йон] у позицію, підняв кумедно догори плечі, так що голова сховалась межи ними (Коцюб., І, 1955, 243);
Скочила [Маруся] убік, сховалася за смереку, притаїлася (Хотк., II, 1966, 143);
*Образно. Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий (Гонч., Вибр., 1959, 25);
// Знайти притулок, захист від кого-, чого-небудь; укритися де-небудь.
— Як тут просторно, як тут широко! — промовив Микола. — От би де сховатись у.. яру або в балці од усіх наших ворогів (Н.-Лев., II, 1956, 215);
Довбуш месників з гір веде. Не дає йому помста спати-— Не сховається ворог ніде! (Нагн., Пісня.., 1949, 71);
Дихнуло з півночі і з півдня, з заходу і сходу. Куди тікать? Де сховатися од вітру? (Тич., І, 1957, 112);
Поряд нього лежали трупи ворогів, і нікуди було дітись від них, ані сховатись від нестерпного смороду (Довж., І, 1958, 285);
// Уникнути, позбутися когось, чогось; залишитися на самотині.
Ломицький зовсім стурбувався, почувши.. про якусь нову віру в такому затишному закутку. — Оце, гадав собі сховатись од тих ідей в цьому затишку, а тут тобі на: якась нова віра! — подумав він (Н.-Лев., VI, 1966, 29);
Учитель нічого не помічав — він біг вулицею й мав одно бажання: швидше добратись додому, сховатись од людей, од сорому (Коцюб., І, 1955, 404);
// перен. Затаїтися, приховатися.
Сховалося у серці лихо, Як звір у темнім гаї (Шевч., І, 1963, 310);
Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? (Л. Укр., І, 1951, 66).
◊ Душа́ схова́лась у п’я́ти у кого — кому-небудь стало страшно; хтось раптом злякався.
— Бачили таке! Натворили капостей, і в самих душа сховалась у п’яти! (Головко, II, 1957, 628);
Схова́тися в кущі́ — триматися далі від безпосередньої участі у чомусь, від відповідальності.
— Виходить так: народ вирішив створити в своєму місті індустрію, всі працюють на повну силу,.. а інженер Горецький, вельмишановний спеціаліст-будівельник вирішив сховатися в кущі? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 90);
Схова́тися в се́бе — поринути, заглибитися в свої думки, переживання, не помічаючи навколишнього.
Сховалася [Катерина] в себе, глибоко в свою печаль сховалася (Хотк., II, 1966, 253);
За весь час розповіді комісар не проронив ані слова, він, мов їжак, згорнувся весь, сховався в себе, слухав мовчки (Збан., Сеспель, 1961, 64);
Схова́тися за чужу́ спи́ну (за чужі́ спи́ни) див. чужи́й.
2. у чому і без додатка. Бути, стати невидним, непомітним серед чого-небудь, у чомусь.
За селом, що сховалось перед ними в буйній зелені, похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (Гончар, III, 1959, 17);
Із шафи, яка сховалася в стіні кабінету, він узяв пальто, накинув на плечі (Собко, Срібний корабель, 1961, 172);
// Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ставати невидним, непомітним.
Мати й батько провели дітей за двір, стали на горі й довго дивились, поки вони перевозились через Рось, поки віз не сховався в зелених вербах та вільхах (Н.-Лев., III, 1956, 83);
Ліна проводжала мене. Вона знову.. стояла на пероні, аж поки й поїзд не сховався (Баш, На.. дорозі, 1967, 172);
Поки вокзал не сховався з очей, Ігор бачив постать матері (Багмут, Щасл. день.., 1951, 136);
// Заходити за обрій або закриватися чим-небудь (про небесні світила).
Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору (Шевч., І, 1963, 107);
Сонце ще не зовсім сховалось за обрій, немов зачепилось за гору, а ніч уже облягалась по вогких та холодних долинах (Коцюб., І, 1955, 252);
Місяць за хмари сховався давно… (Сос., І, 1957, 154);
// перен., розм. Уживається, коли хочуть сказати, що хто-небудь або що-небудь у якомусь відношенні виявляється гіршим порівняно з кимсь, чимсь.
Німці грають чудово, дуже типічно [типово] і вже так «народно», що нехай наші українські актори сховаються! (Л. Укр., V, 1956, 252);
— Бувало, — згадує Онися Іванівна [війну], — піде мама на жорна, роздере той колючий ячмінь, напече коржів, і ми ними так ласуємо, що хай тепер торт сховається (Мельн., Коли кров.., 1960, 134);
// перен., рідко. Бути, міститися в чому-небудь, ледве помітно виявляючись.
Жорстока складка лягла і застигла у нього між носом та бородою, і щось несказане сховалось в ній (Коцюб., II, 1955, 274);
Важка усмішка сховалася в його сивих, поруділих від тютюнового диму вусах (Перв., Невигадане життя, 1958, 143).
Значення в інших словниках
- сховатися — схова́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сховатися — див. ховатися Словник синонімів Вусика
- сховатися — [сховатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- сховатися — СХОВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Розташуватися десь так, щоб стати непомітним або менш помітним для кого-небудь; заховатися. Гадюка засичала І сховалася в траву (Я. Щоголів); Скочила [Маруся] убік, сховалася за смереку, притаїлася (Г. Словник української мови у 20 томах
- сховатися — -аюся, -аєшся, док. 1》 Розташуватися десь так, щоб стати непомітним або менш помітним для кого-небудь; заховатися. || Знайти притулок, захист від кого-, чого-небудь; укритися де-небудь. || Уникнути, позбутися когось, чогось; залишитися на самоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сховатися — дух у п’я́ти хова́ється (лі́зе, захо́дить і т. ін.) / схова́вся (залі́з, зайшо́в і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже боїться, втрачає від страху здатність реально мислити. Фразеологічний словник української мови
- сховатися — ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила — спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИ розм. — Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т. Словник синонімів української мови
- сховатися — Схова́тися, -ва́юся, -єшся гл. Спрятаться. Од людей сховаєшся, а од Бога ні. Нем. № 49. Словник української мови Грінченка