1. Словник української мови в 11 томах

схоластичний

СХОЛАСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до схоластики (у 1 знач.), пов’язаний з нею.

У 1907 р. Павло Тичина вступив до Чернігівської семінарії, де панувала церковна схоластична наука, атмосфера шпигунства і доносів (Укр. літ., 10, 1957, 11);

На Русі при феодалізмі панувала церковна схоластична література (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 23).

2. Який є схоластикою (у 2 знач.); відірваний від життя й практики.

Багатообдарований юнак [П. А. Тутковський], що прагнув до живого знання, не міг задовольнитися мертвим, схоластичним навчанням (Видатні вітч. географи.., 1954, 116);

Схоластичне віршування.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схоластичний — схоласти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. схоластичний — СХОЛАСТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до схоластики (у 1 знач.), пов'язаний з нею. У 1907 р. Павло Тичина вступив до Чернігівської семінарії, де панувала церковна схоластична наука, атмосфера шпигунства і доносів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. схоластичний — -а, -е. 1》 Стос. до схоластики (у 1 знач.), пов'язаний з нею. 2》 Який є схоластикою (у 2 знач.); відірваний від життя й практики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. схоластичний — схоласти́чний (грец. σχολαστικός) 1. Властивий схоластиці. 2. Сухий, відірваний від життя. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. схоластичний — Схоласти́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)