схоплений

СХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до схопи́ти.

Таранушка підхопився, втягнувши голову в плечі, і розігнався до Павла, розмахнувшись залізним прутом, схопленим з землі (Хижняк, Килимок, 1961, 10);

Були [селяни] чимало здивовані, коли екзекутор, схоплений впоперек міцними руками Чіпаріу, майнув у повітрі (Смолич, І, 1958, 53);

Зловили десь у лісі чоловіка непевного, та се був якийсь бідолаха, що його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька, або й зовсім безвинний перехожий часом був схоплений (Вовчок, І, 1955, 361);

Схоплений гайдамаками, він стоїть вже на допиті в штабі петлюрівців (Довж., І, 1958, 58);

Підкинули [Осип та Сергій] іще одне поліно. Воно стріляло, схоплене вогнем (Бажан, Вибр., 1940, 109);

Всі герої Гончара, які нам запам’яталися й полюбилися, — побачені, підмічені, схоплені в житті (Про багатство л-ри, 1959, 231);

Вони зайшли на подвір’я, на якому лежали дубові колоди, схоплені залізними прутами (Рудь, Гомін.., 1959, 23);

Підійшла [Зоя] до ганку, стала на нижній приступці й підвела схоплені памороззю вії (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 396);

Біля греблі — млин, за греблею — неширокий, схоплений кригою став (Коз., Блискавка, 1962, 4);

// схо́плено, безос. присудк. сл.

Того ж таки дня схоплено ще кількох злодіїв (Рильський, Бабине літо, 1967, 118);

— Що не кажи, а все це [про груповий портрет] було таки здорово схоплено! (Коз., Гарячі руки, 1960, 67).