схрещений
СХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до схрести́ти.
— Ха-ха-ха, — низько сміється отець Миколай, і його кругла голова і пухкі, схрещені на грудях руки драглистим тремтінням доповнюють сміх (Стельмах, І, 1962, 268);
Вдалося [Інститутові рибного господарства] одержати гібрид українського коропа, схрещеного з амурським сазаном (Веч. Київ, 20.VІІІ 1974, 2);
// схре́щено, безос. присудк. сл.
На білому муарі.. схрещено два невеличкі прапорці (Смолич, Мир.., 1958, 82).
2. у знач. прикм. Складений, розміщений навхрест.
Емблема лісівника — два схрещених золотих дубових листки — викликає в народі пошану (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 203);
Тягнирядно смикнув схрещені й заломлені руки донизу. Ілько, аж хлипнувши з болем, виправився (Головко, II, 1957, 146);
На гербі Полтави — прапори Петра І і схрещені шпаги — на спогад про перемогу російських військ над шведами у 1709 році (Наука.., 10, 1965, 39).
Значення в інших словниках
- схрещений — схре́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- схрещений — СХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до схрести́ти. – Ха-ха-ха, – низько сміється отець Миколай, і його кругла голова і пухкі, схрещені на грудях руки драглистим тремтінням доповнюють сміх (М. Словник української мови у 20 томах
- схрещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до схрестити. || схрещено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Складений, розміщений навхрест. Великий тлумачний словник сучасної мови
- схрещений — Схре́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)