сяйливий
СЯЙЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який сяє, яскраво світиться.
— Мені хотілося, щоби дід ще оповідав. До цієї чарівної ночі, до цих зірок вічно сяйливих, до далеких звуків пісні так підходила ця проста, злита з природою бесіда (Хотк., І, 1966, 90);
Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата зоря (Рибак, Опов., 1949, 136).
2. Який блищить, відбиваючи світло, промені.
На друге плече накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий.. топірчик, котрим легінь грався (Хотк., II, 1966, 51);
— Ось воно те, що всьому дає тут життя, — промовив у задумі Валерик, задивившись на сяйливий водопад (Гончар, Таврія, 1952, 169).
3. Який виражає радість, щастя, вдоволення.
Лице [у Оксани], хоч змучене, проте має в собі привабливість, в погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (Гончар, Бригантина, 1973, 15).
Значення в інших словниках
- сяйливий — сяйли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- сяйливий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- сяйливий — СЯЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який сяє, яскраво світиться. – Мені хотілося, щоби дід ще оповідав. До цієї чарівної ночі, до цих зірок вічно сяйливих, до далеких звуків пісні так підходила ця проста, злита з природою бесіда (Г. Словник української мови у 20 томах
- сяйливий — -а, -е. 1》 Який сяє, яскраво світиться. 2》 Який блищить, відбиваючи світло, промені. 3》 Який виражає радість, щастя, вдоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сяйливий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови