сяйво

СЯ́ЙВО, рідше СЯ́ЄВО, а, с.

1. Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь.

Срібний [місяць].. Ниву сяєвом влива (Манж., Тв., 1955, 105);

Сонце ясне.. котилося по блакитному морі безкрайого неба, розливало своє сяйво на увесь світ (Мирний, І, 1954, 50);

Хороше, затишно так під сяєвом.. лампи (Смолич, Світанок.., 1953, 192);

В дірки [покрівлі] місяць ллє голубе сяйво, і од того в клуні видко і все в голубому (Головко, II, 1957, 235);

Людей на мить осліпило сяйвом прожекторів, наведених звідкись просто на них (Гончар, II, 1959, 418);

Я зайшов до кімнати, залитої сяйвом юпітерів (Панч, В дорозі, 1959, 210);

*Образно. В кімнаті скромній і спокійній Сіяє сяєво сторіч: На конференції партійній Тут сам головував Ілліч (Рильський, II, 1960, 295);

// перен., поет. Сприятлива атмосфера, створювана чим-небудь.

Благословенні ви, брати, Що в сяйві дружби і свободи Йдете до спільної мети (Рильський, II, 1960, 192);

// перен., поет. Велич, сила чого-небудь.

Людина відчуває себе новонародженою перед красою життя,і сяйво добра освічує їй душу (Тют., Вир, 1964, 376);

В сяйві слави краєві явись, Ворогам — у полум’ї й залізі! Київ, Київ! Серцем поклонись Командиру київських дивізій (Мас., Сорок.., 1957, 93).

∆ Півні́чне ся́йво див. півні́чний²;

Поля́рне ся́йво див. поля́рний.

2. Круг, який світиться навколо чого-небудь, оточує щось.

Ніч. Гори мріють силуетами.. На горі стоїть Мефістофель в червоному сяєві. Очі горять, як жар (Н.-Лев., III, 1956, 311);

Сніговій на київськім пероні Під ліхтарним сяєвом курить (Воронько, Коли я.., 1962, 8).

3. Блиск, яскраве відбиття, віддзеркалення світла, променів.

— Піду я.., мамо, в військо та буду офіцером. Буду конем вигравати! А на мені золоті еполети сяєвом блищатимуть! (Н.-Лев., І, 1956, 180);

Проти сонця заблищали золотим сяйвом церковні бані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244);

Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (Стельмах, II, 1962, 397);

Ліс.. весь спалахнув після дощу зеленим сяйвом (Гончар, III, 1959, 409);

// перен. Пишність, розкіш чого-небудь.

— На свята побачите мене у повному сяйві парадного мундира, — засміявся Коваль (Собко, Срібний корабель, 1961, 227).

4. перен. Радісний, щасливий, вдоволений вираз (очей, обличчя).

Він засвітився самовідданою вдячністю до завбудинку за його суворі слова і з тим радісним сяйвом поринув у глибоку тишу ночі… (Мик., II, 1957, 183);

— Бачили б ви вираз облич, сяйво очей усіх тих, хто жив нашою таємницею в той день! (Збан., Єдина, 1959, 220);

Дівчина глянула на кооператора голубими очима, повними якогось тихого і щасливого сяйва (Чаб., Балкан. весна, 1960, 278);

— Якщо ти не втратив тоді самовладання, вивів [із шторму] судно, то, може, це й тому, що був не сам, що.. вона, Лукія, знаходила тебе із сяєвом своїх закоханих очей (Гончар, Тронка, 1963, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

сяйво

Значення в інших словниках