сідло

СІДЛО́¹, а́, с.

1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.

В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Стремен у скіфський час ще не було (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148);

Коло коня стоїть Грегор і одв’язує од сідла здорового мішка (Н-Лев., III, 1956, 275);

Матвійкові боязко. Високий кінь, і ще ніколи хлопець у сідлі не сидів (Донч., VI, 1957, 153);

Втомлений, чіплявсь він До сідла свого ослятка (Л. Укр., IV, 1954, 171);

Ви спали, поклавши під голови сідла, Розбивши ворожий загін уночі (Мисик, Біля криниці, 1967, 31);

*Образно. Половецькі річки руським золотом наситив [Ігор]. А сам з золотого сідла у невільницьке переступив… (Мирний, V, 1955, 269);

// Шкіряне сидіння велосипеда, мотоцикла.

Коло ганку скочив [Грім] у сідло свого мотоцикла і заревів мотором (Кучер, Трудна любов, 1960, 263).

Бра́ти (взя́ти, поста́вити і т. ін.) під сідло́ — використовувати для верхової їзди, зробити верховим (перев. коня).

Антонович перейшов на грізний тон,— від сьогодні наказую: вам, як старшині, на пост не ставати. Коня під сідло взяти собі найкращого (Гончар, III, 1959, 310);

Ходи́ти (бу́ти і т. ін.) під сідло́м — бути верховим (про коня).

◊ Ви́бити із сідла́ кого — позбавити кого-небудь спокою, душевної рівноваги, позбавити сил нормально жити, працювати і т. ін.

— Так що: до матері на по-бивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? (Гончар, II, 1959, 155);

Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Мелітару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (Чаб., Балкан. весна, 1960, 168);

Ви́летіти із сідла́ — втратити керівну посаду.

Кавун став тут головою [колгоспу]. Це був крутий поворот у його житті, такий крутий, що молодий голова в перші місяці трохи не вилетів із сідла (Рад. Укр., 29.V 1961, 3);

Ли́чить (іде́, приста́ло і т. ін.), як коро́ві сідло́ див. коро́ва.

2. Те саме, що сідлови́на 1.

Ходімо, де яйли обочини скелясті І темний оксамит Гурзуфського сідла Злила в єдине тло напівпрозора мла (Зеров, Вибр., 1966, 112).

3. техн. Назва деталей для насадки, опори чого-небудь.

В зовнішньому фланці [насоса] встановлено робочий клапан, що складається з стакана, пружини, сідла і шарика (Зерн. комбайни, 1957, 111);

Для того, щоб забезпечити щільне прилягання робочої поверхні клапана до сідла при роботі двигуна, необхідно між штовхачем і стержнем клапана залишати зазор від 0,15 до 0,45 мм (Автомоб., 1957, 47).

4. Частина баранячої або телячої туші, що міститься біля нирок.

У баранячих туш іноді вирубують сідло, а від корейок туш телят і свиней відрізають поперекову частину (Технол. пригот. їжі, 1957, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

сідло

Значення в інших словниках