1. Орфоепічний словник української мови

сідло

сідло́

[с'ідло]

-дла, м. (ў) -д'л'і, мн. с'ідла, с'ідеил

два с'ідла

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сідло — сідло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сідло — Кульбака, (дерев'яне) тарниця, (в горах) П. сідловина, сідельце Словник синонімів Караванського
  3. сідло — СІДЛО́, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Словник української мови у 20 томах
  4. сідло — сідло́: ◊ пасу́є як корові сідло́ → пасувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. сідло — А, с. 1. Стілець. А є десь вільне сідло: так хочеться посадити свої кістки! 2. Унітаз. Словник сучасного українського сленгу
  6. сідло — I с`ідло-а, с., діал. Місце, де розсаджуються рибалки. II сідл`о-а, с. 1》 Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сідло — Частина спорядження для їзди верхи, полегшує сидіння та їзду на коні. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сідло — вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський). Фразеологічний словник української мови
  9. сідло — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький). Словник синонімів української мови
  10. сідло — Сідло́, -ла́, -лу́; сі́дла, сі́дел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сідло — СІДЛО́¹, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Словник української мови в 11 томах
  12. сідло — Сідло́, -ла с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. ум. сіделко, сідельце, сіделечко. АД. І. 10. Грин. III. 175. --------------- Сідло, -ла с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у. Словник української мови Грінченка