сідло
I с`ідло-а, с., діал.
Місце, де розсаджуються рибалки.
II сідл`о-а, с.
1》 Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін.
Вибити із сідла кого — позбавити кого-небудь спокою, душевної рівноваги, позбавити сил нормально жити, працювати і т. ін.
Вилетіти із сідла — втратити керівну посаду.
2》 Те саме, що сідловина 1).
3》 тех. Назва деталей для насадки, опори чого-небудь.
4》 Частина баранячої або телячої туші, що міститься біля нирок.
5》 мат. Тип особливої точки диференціального рівняння.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сідло — сідло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сідло — Кульбака, (дерев'яне) тарниця, (в горах) П. сідловина, сідельце Словник синонімів Караванського
- сідло — [с'ідло] -дла, м. (ў) -д'л'і, мн. с'ідла, с'ідеил два с'ідла Орфоепічний словник української мови
- сідло — СІДЛО́, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV –III ст. до н. е. у скіфів існували м'які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Словник української мови у 20 томах
- сідло — сідло́: ◊ пасу́є як корові сідло́ → пасувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сідло — А, с. 1. Стілець. А є десь вільне сідло: так хочеться посадити свої кістки! 2. Унітаз. Словник сучасного українського сленгу
- сідло — Частина спорядження для їзди верхи, полегшує сидіння та їзду на коні. Універсальний словник-енциклопедія
- сідло — вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський). Фразеологічний словник української мови
- сідло — СІДЛО́ (пристосування для їзди верхи на коні, мулі і т. ін.), КУЛЬБА́КА заст.; ТА́РНИЦЯ діал. (дерев'яне). Яресько, підлетівши до коня, швидко відв'язав його, скочив у сідло (О. Гончар); За тиждень вернувся і привіз хлопчика на кульбаці, літ дев'яти (М. Старицький). Словник синонімів української мови
- сідло — Сідло́, -ла́, -лу́; сі́дла, сі́дел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сідло — СІДЛО́¹, а́, с. 1. Упряж для їзди верхи — сидіння для вершника, яке прикріплюють на спині коня, мула і т. ін. В IV-III ст. до н. е. у скіфів існували м’які сідла, відомі із зображень коней і за знахідками в могилах. Словник української мови в 11 томах
- сідло — Сідло́, -ла с. Сѣдло. Кінь знає, як му сідло долігає. Ном. № 2358. ум. сіделко, сідельце, сіделечко. АД. І. 10. Грин. III. 175. --------------- Сідло, -ла с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу. Васильк. у. Словник української мови Грінченка