сінці
СІ́НЦІ, ів, мн. Зменш. до сі́ни.
Ані в сусідніх покоїках, ані в сінцях нема й душі живої (Фр., VI, 1951, 362);
Її повели з хати в маленькі сінці (Вас., II, 1959, 17);
Не встигла Маруся одягнутись, як грюкнули двері знадвору, в сінцях почулися кроки (Головко, II, 1957, 378).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сінці — сі́нці множинний іменник Орфографічний словник української мови
- сінці — -ів, мн. Зменш. до сіни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сінці — СІ́НЦІ, ів, мн. Те саме, що сі́ни. Ані в сусідніх покоїках, ані в сінцях нема й душі живої (І. Франко); Її повели з хати в маленькі сінці (С. Васильченко); Не встигла Маруся одягнутись, як грюкнули двері знадвору, в сінцях почулися кроки (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- сінці — Сінці, -ців ж. ум. отъ сіни. Словник української мови Грінченка