1. Словник української мови в 11 томах

сірома

СІРО́МА, и.

1. ч. і розм. ж. Незаможна людина; бідняк.

[Пан Маркел (до чабана):] Як, як казав Кармелюк? Ану, ще скажи, сіромо! [Чабан (згорда):] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (Вас., III, 1960, 241);

Олексо, ти ж не відчував Ні разу солодощів втоми, Бо ти, знедолений сірома, Багатим силу віддавав (Забашта, Вибр., 1958, 189);

// Нещасна людина, що викликає співчуття; бідолаха.

У наймах виріс сирота.. Отож той самий сиротина У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят (Шевч., II, 1963, 269);

Бачив я,.. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров’ю обливалась (Щог., Поезії, 1958, 55);

[Іван (Побачив пляшки, почина стогнати):] Ой лишенько! Ой, пече ж мене, пече! [Семен:] Отак з ним, сіромою, раз по раз діється, як тільки вздрить горілку (Кроп., І, 1958, 82).

2. ж., збірн., іст. Козацька біднота на Запорізькій Січі; голота.

Всі почали до хреста прикладатись; спочатку підходила старшина, потім — значне козацтво, за ними прості козаки й сірома (Стар., Облога.., 1961, 8);

Збиралася на раду найвідчайдушніша частина козацького товариства — сірома (Добр., Очак. розмир, 1965, 118);

// перев. зневажл. Незаможні люди; біднота.

У церкву навалило стілько — пальця просунути нігде — і все тобі сірома сіра, кріпацтво голодрабе (Мирний, IV, 1955, 185);

Голик всю звільнив сірому, Волю дав трудівникам, Бідакам і кріпакам (Перв., Райдуга.., 1960, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сірома — Сіро́ма: — бідняк, незаможна людина [52] — незаможна людина, бідняк [51] Словник з творів Івана Франка
  2. сірома — сіро́ма 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота бідна людина сіро́ма 2 іменник жіночого роду козацька біднота збірн., іст. Орфографічний словник української мови
  3. сірома — ІСТ. голота, ЗН. злидота, (хто) сіромаха, БІДОЛАХА Словник синонімів Караванського
  4. сірома — див. бідний; бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  5. сірома — СІРО́МА, и. 1. ч. і розм. ж. Незаможна людина; бідняк. [Пан Маркел (до чабана):] Як, як казав Кармелюк? Ану, ще скажи, сіромо! [Чабан (згорда):] А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Словник української мови у 20 томах
  6. сірома — -и. 1》 ч. і розм. ж. Незаможна людина; бідняк. || Нещасна людина, що викликає співчуття; бідолаха. 2》 ж., збірн., іст. Козацька біднота на Запорізькій Січі; голота. || перев. зневажл. Незаможні люди; біднота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сірома — БІДНО́ТА́ (збірн. — бідні люди), БІДО́ТА розм., БІДНЯ́ЦТВО розм., ЗЛИДО́ТА підсил., ЗЛИДНЯ́ зневажл. рідше, ГОЛО́ТА заст., ГОЛЬ заст. зневажл., ГОЛЬТІПА́ заст. зневажл., рідше, СІРО́МА заст., СІРОМА́ШНЯ заст. рідко, БІДА́ЦТВО рідко, ХАРПА́ЦТВО рідко. Словник синонімів української мови
  8. сірома — Сірома, -ми м. 1) Бѣднякъ, горемыка. Чи ж на горе, на біду сірома вродився. Чуб. V. 954. 2) соб. Бѣдняки, горемыки. Словник української мови Грінченка