1. Словник української мови в 11 томах

січений

СІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сі́кти.

Навкруги, сухий-сухий сірий пісок, з-під якого часом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного мармуру велетенського звіра — слона, лева, заметених віковічним піском… (Досв., Гюлле, 1961, 150);

— Мужика ніхто не показав, мужика.. з усією його хитрістю і усіма його шкірами.— Це ви говорите про шкіри, батогами січені? (Стельмах, І, 1962, 41);

// У знач. прикм.

Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки (Хоть се було в час м’ясопусту) (Котл., І, 1952, 167);

Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Чорн., Потік.., 1956, 200);

Січені котлети.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. січений — сі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. січений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сікти. || у знач. прикм. Січені котлети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. січений — СІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до сікти́. Навкруги, сухий-сухий сірий пісок, з-під якого часом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного мармуру велетенського звіра – слона, лева, заметених віковічним піском... Словник української мови у 20 томах
  4. січений — Січе́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)