1. Словник української мови в 11 томах

січень

СІ́ЧЕНЬ, чня, ч. Назва першого місяця календарного року.

Січень січе та й морозить, Газда з лісу дрова возить (Гал.-руські.. приповідки, І, 1901-1905, 102);

Зима відразу страшним упирем налягла на галицьку землю. Було се в половині січня (Фр., IV, 1950, 45);

Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів (Ю. Янов., II, 1958, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. січень — сі́чень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. січень — [с’ічеин'] -чн'а, ор. -чнеим, м. (ў) -чн'і Орфоепічний словник української мови
  3. січень — -чня, ч. Назва першого місяця календарного року. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. січень — СІ́ЧЕНЬ, чня, ч. Назва першого місяця календарного року. Січень січе та й морозить, Ґазда з лісу дрова возить (примовка); Зима відразу страшним упирем налягла на галицьку землю. Було се в половині січня (І. Франко); Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  5. січень — СІ́ЧЕНЬ (перший календарний місяць року), СТИ́ЧЕНЬ заст., ПРО́СИНЕЦЬ заст. Надходив Новий рік, надходив січень місяць (Остап Вишня). Словник синонімів української мови
  6. січень — Сі́чень, сі́чня, -чневі, в сі́чні, -чнем; сі́чні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. січень — Січень, -чня м. Январь. Словник української мови Грінченка