січка
СІ́ЧКА, и, ж.
1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі.
Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік… (Фр., XIII, 1954, 65);
Оля почистила в хліві, замішала солом’яної січки з дрібно покришеним буряком (Юхвід, Оля, 1959, 93);
Сінну січку змочують теплою водою, змішують з соковитими чи концентрованими кормами і згодовують худобі (Колг. енц., І, 1956, 638);
// Подрібнена маса інших рослин.
Очеретяна січка на апаратах безперервної дії перетворюється в целюлозу (Роб. газ., 19.IX 1963, 1);
// перен. Те, що нагадує дрібно нарізану солому тощо.
Вони ходили від ятки до ятки.., обкидали один одного паперовою січкою (Л. Укр., III, 1952, 621);
*У порівн. Гостра, холодна вода морозною січкою скалок врізається в лиця рибалок, на голови люто спада (Гонч., Вибр., 1959, 268).
◊ Нарі́зати (утя́ти) сі́чки — зробити що-небудь недоречне, безглузде.
Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксенові на вухо: — Чує моє серце — наріже він січки. Наглядай там за ним (Тют., Вир, 1964, 172);
Ну, вже утяв ти нам січки: Є чим пом’янути! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 140);
Не ва́ртий [і] то́рби сі́чки (то́рби з сі́чкою) хто, що — хто-, що-небудь нікуди не годиться, не має ніякої цінності, ніякого значення.
Їх балаканка.. не варта й торби січки (Фр., XVI, 1955, 9);
Найфайніший легінь без кавалка поля, коня й корови не є вартий торби з січкою (Казки Буковини.., 1968, 146);
Сікти́ на сі́чку кого — нещадно винищувати, рубаючи, шматуючи і т. ін. кого-небудь.
— То міномети 82! Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. — Вони страшні? — Січуть німців на січку (Гончар, III, 1959, 171).
2. Подрібнені зерна, подрібнені крупи.
В шеретованому насінні повинно бути не більше як 3% нешеретованого і 5% січки, тобто роздрібненого ядра (Екстр. метод доб. олії.., 1958, 17);
Рисова січка.
3. розм. Різкий вітер із снігом у вигляді дрібних зернинок.
Просили [люди] більших снігів, жорстокіших морозів, скаженої снігової січки.., щоб замело того німака на віки вічні (Тют., Вир, 1964, 461).
4. заст. Намисто з коралових обрізків.
Значення в інших словниках
- січка — сі́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- січка — див. залишок Словник синонімів Вусика
- січка — -и, ж. 1》 Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що використовують як корм для худоби. || Подрібнена маса інших рослин. || перен. Те, що нагадує дрібно нарізану солому тощо. Сікти на січку кого — нещадно винищувати, рубаючи, шматуючи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- січка — СІ́ЧКА, и, ж. 1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі. Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік... (І. Франко); Оля почистила в хліві, замішала солом'яної січки з дрібно покришеним буряком (Л. Словник української мови у 20 томах
- січка — Не варт і торби січки. Не варт нічого. Січка, це дуже мінімальна вартість. Стер його на січку. Дуже збив. Трохи січки, трохи трини, трохи з вами, трохи з ними. Жартують гості, що відвиджують приятелів хата в хату. Приповідки або українсько-народня філософія
- січка — на капу́сту (сі́чку), зі сл. би́ти, зсікти́ і под. 1. Дуже, надзвичайно. — Геть .. додому, бо як візьму отсю (цю) качалку, то поб’ю тебе на капусту (М. Коцюбинський). 2. Нещадно, вщент. — Вони (міномети) страшні? — Січуть німців на січку (О. Фразеологічний словник української мови
- січка — СІ́ЧКА (дрібно посічена солома для годівлі худоби), РІ́ЗКА, ОБРІ́К (з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней). Юхим випряг коней, насипав їм у жолоби січки (М. Зарудний); Давши коням обрік, він пішов до хати (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- січка — Сі́чка, сі́чки, сі́чці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- січка — Січка, -ки ж. 1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ. Словник української мови Грінченка