січка

Не варт і торби січки.

Не варт нічого. Січка, це дуже мінімальна вартість.

Стер його на січку.

Дуже збив.

Трохи січки, трохи трини, трохи з вами, трохи з ними.

Жартують гості, що відвиджують приятелів хата в хату.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. січка — сі́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. січка — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. січка — -и, ж. 1》 Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що використовують як корм для худоби. || Подрібнена маса інших рослин. || перен. Те, що нагадує дрібно нарізану солому тощо. Сікти на січку кого — нещадно винищувати, рубаючи, шматуючи і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. січка — СІ́ЧКА, и, ж. 1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі. Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік... (І. Франко); Оля почистила в хліві, замішала солом'яної січки з дрібно покришеним буряком (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. січка — на капу́сту (сі́чку), зі сл. би́ти, зсікти́ і под. 1. Дуже, надзвичайно. — Геть .. додому, бо як візьму отсю (цю) качалку, то поб’ю тебе на капусту (М. Коцюбинський). 2. Нещадно, вщент. — Вони (міномети) страшні? — Січуть німців на січку (О. Фразеологічний словник української мови
  6. січка — СІ́ЧКА (дрібно посічена солома для годівлі худоби), РІ́ЗКА, ОБРІ́К (з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней). Юхим випряг коней, насипав їм у жолоби січки (М. Зарудний); Давши коням обрік, він пішов до хати (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  7. січка — Сі́чка, сі́чки, сі́чці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. січка — СІ́ЧКА, и, ж. 1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі. Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік… (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. січка — Січка, -ки ж. 1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять. Ном. № 5090. 2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ. Словник української мови Грінченка