січовий
СІЧОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до Січ¹.
Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (Добр., Очак. розмир, 1965, 62);
// Належний Січі, січовикам.
— В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки! (П. Куліш, Вибр., 1969, 90);
Минули передмістя. Показалися запорозькі січові курені.. Ніде ніякої сторожі (Довж., І, 1958, 228);
// Власт. Січі, січовикам.
— Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш січовий звичай (П. Куліш, Вибр., 1969, 90);
// Який входить до складу Січі, є її членом.
[Золотницький:] Дак ти кажеш, що й на Січі був? ..Добре, знаєш товариство січове? [Яким:] Знаю трохи (Гр., II, 1963, 539);
Січовий панотець Микита нашвидку, підтикавши ризи, з-під яких видно було добрячу козацьку шаблю, окропив святою водою козацькі лави (Кач., II, 1958, 414).
Значення в інших словниках
- січовий — січови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- січовий — [с'ічовий] м. (на) -вому/-чоув'ім, мн. -чоув'і Орфоепічний словник української мови
- січовий — СІЧОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до Січ¹. Вийшовши на берег, утікачі почимчикували розшукувати січове начальство (С. Добровольський); // Належний Січі, січовикам. – В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки! (П. Словник української мови у 20 томах
- січовий — -а, -е. Прикм. до Січ I. || Належний Січі, січовикам. || Власт. Січі, січовикам. || Який входить до складу Січі, є її членом. Січова рада — загальновійськові збори, верховний орган у Запорізькій Січі; обирала військову старшину та вирішувала найважливіші питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- січовий — Січови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- січовий — Січовий, -а, -е Принадлежащій Сѣчи, изъ Сѣчи. Первую часть на Покрову Січовую да на Спаса Межигорського оддали. ЗОЮР. І. 63. Січові гості. Кул. Словник української мови Грінченка