1. Словник української мови в 11 томах

тварюка

ТВАРЮ́КА, и, ж. Збільш.-зневажл. до твари́на.

— Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! — і чимдуж замахав руками [Яким] (Мирний, IV, 1955, 318);

Мар’ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. — Балуєш тварюку (Стельмах, І, 1962, 28);

*У порівн. Потяг здригнувся, напружився й клацнув зубами, як страшна тварюка, що збирається стрибнути на ворога (Мик., II, 1957, 211);

// Уживається як лайливе слово.

— І знов лізе якась тварюка! Ото лиха година! Піду та добре вилаю, щоб одучити ту мужву лазити сюди ввечері, — подумав писар (Н.-Лев., IV, 1956, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тварюка — тварю́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. тварюка — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. тварюка — ТВАРЮ́КА, и, ж., зневажл. Збільш. до твари́на. – Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! – і чимдуж замахав руками [Яким] (Панас Мирний); Мар'ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. – Балуєш тварюку (М. Словник української мови у 20 томах
  4. тварюка — -и, ж. Збільш.-зневажл. до тварина. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тварюка — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
  6. тварюка — Тварюка, -ки ж. ув. отъ тварь. Драг. 341. Словник української мови Грінченка