1. Словник української мови в 11 томах

твердінь

ТВЕРДІ́НЬ, і, ж.

1. книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо.

Випливло сонце, прекрасну покинувши моря затоку, В неба твердінь мідяну (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 57).

2. чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого.

*Образно. Склиться над селом Сонячна твердінь. Ластівка крилом Розтинає тінь (Рильський, 1, 1960, 277).

Земна́ тверді́нь — земля, суходіл, земна куля.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердінь — тверді́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. твердінь — ТВЕРДІ́НЬ, і, ж. 1. книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо. Випливло сонце, прекрасну покинувши моря затоку, В неба твердінь мідяну (Борис Тен, пер. з тв. Гомера). 2. чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого. * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. твердінь — -і, ж. 1》 книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо. 2》 чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого. Земна твердінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. твердінь — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Словник синонімів української мови