1. Великий тлумачний словник сучасної мови

твердінь

тверді́нь

-і, ж.

1》 книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо.

2》 чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого. Земна твердінь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твердінь — тверді́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. твердінь — ТВЕРДІ́НЬ, і, ж. 1. книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо. Випливло сонце, прекрасну покинувши моря затоку, В неба твердінь мідяну (Борис Тен, пер. з тв. Гомера). 2. чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого. * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. твердінь — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Словник синонімів української мови
  4. твердінь — ТВЕРДІ́НЬ, і, ж. 1. книжн. Небесне склепіння, небозвід; небо. Випливло сонце, прекрасну покинувши моря затоку, В неба твердінь мідяну (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 57). 2. чого або з означ. Тверда поверхня чогось; маса, товща чогось твердого. Словник української мови в 11 томах