твердість

ТВЕ́РДІСТЬ, дості, ж.

1. Якість за знач. тверди́й 2, 3, 5-8.

Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця.. Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою (Коцюб., II, 1955, 224);

— Сонце, великий, преясний володарю світа [світу]!.. Поможи нам [тухольцям] у тім страшнім бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду! (Фр., VI, 1951, 118);

І в кам’яному віці існували «тири», де наші предки виробляли твердість руки і гостроту зору (Веч. Київ, 15.XII 1966, 4);

З’їзд [дев’ятий з’їзд КП(б)У] з задоволенням констатує твердість лінії партії в проведенні монополії зовнішньої торгівлі (Компартія України в резол, і рішен.., 1958, 256);

«Слово честі» для Завадків — це закон, твердість якого виміряється хіба що життям (Вільде, Сестри.., 1958, 563).

2. Душевна стійкість, непохитність.

Говорить [Панса] голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Л. Укр., II, 1951, 456);

— Я не вернусь. Маню… — сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (Коб., III, 1956, 27);

В ньому [образі Юрія Брянського] поєднуються практицизм і героїка, діловитість і революційний розмах, щирість, задушевність і твердість характеру та сила волі (Іст. укр. літ., II, 1956, 268);

// Рішучість.

У Олександра Олександровича не вистачило твердості відправити хлопчика додому до батьків (Багмут, Опов., 1959, 96).

3. фіз. Здатність тіла чинити опір змінюванню форми та розміру.

Твердість речовини, як відомо, визначається здатністю протистояти зміні форми під впливом прикладених сил (Наука.., 1, 1957, 23);

Гартуванням не тільки підвищуємо твердість сталі, але й поліпшуємо її механічні властивості (Метод. викл. фрез. справи, 1958, 173).

∆ Тве́рдість води́ — особливий стан води, що характеризується наявністю в ній солей кальцію та магнію.

При оцінюванні якості води надається також неабиякого значення наявності в воді вапнякових і магнезіальних солей, які зумовлюють так звану твердість води (Шк. гігієна, 1954, 207).