твердість

ТВЕ́РДІСТЬ, дості, ж.

1. Якість за знач. тверди́й 2, 3, 5–8.

Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця .. Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою (М. Коцюбинський);

– Сонце, великий, преясний володарю світа [світу]!.. Поможи нам [тухольцям] у тім страшнім бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду! (І. Франко);

І в кам'яному віці існували “тири”, де наші предки виробляли твердість руки і гостроту зору (з газ.);

“Слово честі” для Завадків – це закон, твердість якого виміряється хіба що життям (Ірина Вільде);

Ще з древніх єгиптян і вавилонян алмаз був символом твердості й звитяги (з наук.-попул. літ.).

2. Душевна стійкість, непохитність.

Говорить [Панса] голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Леся Українка);

– Я не вернусь. Маню... – сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (О. Кобилянська);

В ньому [образі Юрія Брянського] поєднуються практицизм і героїка, діловитість і революційний розмах, щирість, задушевність і твердість характеру та сила волі (з навч. літ.);

// Рішучість.

У Олександра Олександровича не вистачило твердості відправити хлопчика додому до батьків (І. Багмут).

3. фіз. Здатність тіла чинити опір змінюванню форми та розміру.

Твердість речовини, як відомо, визначається здатністю протистояти зміні форми під впливом прикладених сил (з наук.-попул. літ.);

Гартуванням не тільки підвищуємо твердість сталі, але й поліпшуємо її механічні властивості (з наук.-попул. літ.);

Кістки складаються з органічних і неорганічних речовин. Неорганічні речовини надають кісткам твердості (з навч. літ.).

△ (1) Тве́рдість води́ – особливий стан води, що характеризується наявністю в ній солей кальцію та магнію.

При оцінюванні якості води надається також неабиякого значення наявності в воді вапнякових і магнезіальних солей, які зумовлюють так звану твердість води (з навч. літ.).