твір

ТВІР, тво́ру, ч.

1. Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі; виріб, витвір.

— Дам.. найкращий тобі подарунок: Дам дорогої роботи кратеру — уся вона з срібла Вилита, вінця ж у неї оздоблені золотом чистим. Твір то Гефеста (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 88);

У безмежному Всесвіті два космічних кораблі — твір розуму і рук радянського народу (Веч. Київ, 23.I 1969, 2);

*Образно. Весно, ти мучиш мене! Міліонами ко́льорів, тонів, Ліній і творів кричиш: воля, і рух, і життя! (Фр., XIII, 1954, 304);

// кого, чий і без додатка. Продукт творчої діяльності людини.

[Річард:] Хто вам сказав, що я свій твір ховаю? Ось він, мій твір! Дивіться! (Раптово скидає покривало з великої статуї) (Л. Укр., III, 1952, 83);

Мине кілька тижнів, і.. готовий килим ляже перед вами. Чудовий мистецький твір, над створенням якого працювали золоті руки народних умільців (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 98);

// кого, чий і без додатка. Наслідок літературної, наукової, музичної творчості людини.

Коцюбинський дуже талановитий чоловік і дуже живі питання захоплює своїми творами (Мирний, V, 1955, 402);

На його [І. Франка] творах, в його ідеях виховалось уже ціле покоління (Коцюб., ІІІ, 1956, 35);

Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на свому полі — жали на один сніп. Сніп народної волі, народного щастя (Рильський, X, 1962, 22);

— Це полонез Огінського.. Правда, чудовий твір? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 47).

Збі́рка тво́рів див. збі́рка;

Збі́рник тво́рів див. збі́рник.

2. Самостійна шкільна або домашня робота у вигляді письмового викладу учнями своїх думок на задану тему.

— Що ж ти здавала? — Твір, — засміялася Тоня і додала багатозначно: — На вільну тему! (Гончар, Тронка, 1963, 68);

Вдалою формою закріплення засвоєної учнями теми.. є підготовка і написання самостійних домашніх творів (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 81).