темно
ТЕ́МНО. Присл. до те́мний 1-3.
Був гай великий,.. темно зеленів та шумів (Вовчок, І, 1955, 366);
Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися сизі хмари, темно хвилювалося жито (Стельмах, І, 1962, 539);
// у знач. присудк. сл.
Було хмарно й темно, а тепер хмари порозходилися й випустили на волю місяць (Гр., І, 1963, 410);
Надворі ще темно, але світанок наближається (Тют., Вир, 1964, 532);
У Терезки в душі було темно: здавалось, Бобалька плюнув їй в душу й погасив той вогник, що там досі горів (Томч., Готель.., 1960, 223).
◊ Те́мно, хоч о́ко ви́коли див. вико́лювати;
Те́мно, хоч о́чі повико́люй див. повико́лювати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- темно — те́мно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- темно — [темно] хоч око (очі) виколи (вийми, вибий); [темно] хоч в око (в очі, у вічі) стрель (стрельни, дай); [темно] хоч оком світи. [Карпо:] Темно, хоч око виколи! Нікого не видко! (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 107); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Словник фразеологічних синонімів
- темно — пр. невидно і п. ф. від ТЕМНИЙ, с. темно, хоч в око стрель <�хоч оком світи, хоч око вийми>. Словник синонімів Караванського
- темно — ТЕ́МНО. Присл. до те́мний 1–3. Був гай великий, .. темно зеленів та шумів (Марко Вовчок); Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися сизі хмари, темно хвилювалося жито (М. Стельмах); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах
- темно — те́мно: ◊ те́мно як у му́рина по чорній ка́ві → мурин ◊ те́мно мов у шлу́нку му́рина після чорної ка́ви → мурин ◊ те́мно як у му́рина в ду́пі → мурин Лексикон львівський: поважно і на жарт
- темно — Так темно, що хоч око вибери. Так темно, що й чоловіка перед собою непобачиш. Темний, як єгипетська ніч. Дуже неосвічений, або сліпий. Як темно, то добре бити, бо не буде ніхто свідчити. Відомститися в ночі безпечно, бо ніхто не побачить. Приповідки або українсько-народня філософія
- темно — Присл. до темний 1-3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови