1. Словник української мови в 11 томах

темперамент

ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, ч.

1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності.

Темперамент є найзагальніша характеристика кожної окремої людини, як і тварини, основна характеристика нервової системи, яка надає певного обличчя всій діяльності кожного індивідууму (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 142);

Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Хотк., II, 1966, 16);

А все ж таки які протилежні темпераменти мали старий та стара: Бойчиха була балакуча й моторна, а сам господар мовчазний і неповороткий (Кир., Вибр., 1960, 157);

// з означ. Сукупність психічних особливостей людей певного фаху, покликання.

Це [М. Л. Кропивницький] був художник великого сценічного темпераменту, майстер тонких психологічних нюансів (Минуле укр. театру, 1953, 34).

2. Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення.

— У неї стільки енергії, стільки — сили, такий темперамент, що біля неї, здається, і сам за-ряджаєшся, мов акумулятор (Томч., Готель.., 1960, 309);

Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою, за гарячий темперамент (Гончар, III, 1959, 349);

Для артиста шлях і знаряддя до справжнього мистецтва є темперамент, чулість, сила відчування (Думки про театр, 1955, 84).

З темпера́ментом — темпераментно.

[Юрій:] На ось, читай… (Дає журнал). Це стаття Лесі. [Геннадій:] Гм… Справді цікаво. З темпераментом і дотепом (Сміл., Черв. троянда, 1955, 42).

3. розм. Підвищена чуттєвість, пристрасність.

Жадобу любові і відповідний темперамент зуміла [вдовиця] переховати аж до своїх цілком поважних літ (Хотк., II, 1966, 161);

Вони сиділи на возі, оточені кіннотою, і безтурботно розповідали про темперамент слуцьких шляхтянок (Ле, Наливайко, 1957, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. темперамент — темпера́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. темперамент — Характеристика індивіда з точки зору динаміки перебігу його психічної діяльності – швидкості і інтенсивності реакції, емоційних і енергетичних особливостей поведінки, невротизму, інтровертизму-екстравертизму. англ. temperament; нім. Temperament n -(e)s, -e; угор. temperamentum; рос. темперамент. Словник із соціальної роботи
  3. темперамент — див. НОРОВ; ЖМ. пристрасність, жагучість, о. жар серця. Словник синонімів Караванського
  4. темперамент — Вдача, вражливість Словник чужослів Павло Штепа
  5. темперамент — (від лат. tempero — пропорційно змішувати) — індивідуально — типологічна характеристика психофізіологічних якостей людини, які виявляються в силі, інтенсивності, швидкості, динамічної своєрідності та врівноваженості перебігу процесів. Словник-довідник музичних термінів
  6. темперамент — ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, ч. 1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. Словник української мови у 20 томах
  7. темперамент — -у, ч. 1》 Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. || з означ. Сукупність психічних особливостей людей певного фаху, покликання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. темперамент — темпера́мент (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій) індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. темперамент — Комплекс відносно сталих, значною мірою біологічно обумовлених психологічних властивостей особи, які виявляються в її поведінці з раннього дитинства (ск., емоційність, швидкість реакції, активність, потреба у стимулах); найстаріша типологія... Універсальний словник-енциклопедія
  10. темперамент — ПРИ́СТРАСНІСТЬ (посилена чуттєвість), ЗАПА́ЛЬНІСТЬ, ЖАГУ́ЧІСТЬ, ЖАГА́, СНАГА́, ЖАР, ТЕМПЕРА́МЕНТ розм. В погляді і в усій поставі було щось затяте, сміливе, вгадувалась внутрішня сила натури, пристрасність, надійність душі (О. Словник синонімів української мови
  11. темперамент — Темпера́мент, -ту; -менти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)