темперамент

ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, ч.

1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності.

Темперамент є найзагальніша характеристика кожної окремої людини, як і тварини, основна характеристика нервової системи, яка надає певного обличчя всій діяльності кожного індивідууму (з навч. літ.);

Йому, людині з уявою і темпераментом, аж надто відомі були ці гарячки душі, що могли б його зовсім розхитати, якби він не вмів чинити їм постійного опору (В. Підмогильний);

Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного (Г. Хоткевич);

А все ж таки які протилежні темпераменти мали старий та стара: Бойчиха була балакуча й моторна, а сам господар мовчазний і неповороткий (І. Кириленко);

// з означ. Сукупність психічних особливостей людей певного фаху, покликання.

Це [М. Л. Кропивницький] був художник великого сценічного темпераменту, майстер тонких психологічних нюансів (з мемуарної літ.).

2. Життєва активність, здатність до внутрішнього піднесення.

Маючи авторитет і признання з боку вищих чинників у державі, він [Петро Могила] користувався свободою рухів, якої не мали його попередники; людина широко освічена, розумна й енергійна, він віддався інтересам православної церкви з усією силою свого палкого, часом нестриманого темпераменту (з наук. літ.);

– У неї стільки енергії, стільки – сили, такий темперамент, що біля неї, здається, і сам заряджаєшся, мов акумулятор (М. Томчаній);

Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою, за гарячий темперамент (О. Гончар);

Для артиста шлях і знаряддя до справжнього мистецтва є темперамент, чулість, сила відчування (з мемуарної літ.).

3. розм. Підвищена чуттєвість, пристрасність.

Жадобу любові і відповідний темперамент зуміла [вдовиця] переховати аж до своїх цілком поважних літ (Г. Хоткевич);

Вони сиділи на возі, оточені кіннотою, і безтурботно розповідали про темперамент слуцьких шляхтянок (Іван Ле).

○ (1) З темпера́ментом, у знач. присл. – темпераментно.

[Юрій:] На ось, читай... (Дає журнал). Це стаття Лесі. [Геннадій:] Гм... Справді цікаво. З темпераментом і дотепом (Л. Смілянський).