темперамент

ПРИ́СТРАСНІСТЬ (посилена чуттєвість), ЗАПА́ЛЬНІСТЬ, ЖАГУ́ЧІСТЬ, ЖАГА́, СНАГА́, ЖАР, ТЕМПЕРА́МЕНТ розм. В погляді і в усій поставі було щось затяте, сміливе, вгадувалась внутрішня сила натури, пристрасність, надійність душі (О. Гончар); Студентським рокам він мало чим завдячує, але студентський характер — якщо говорити про щиру товариськість, душевну відкритість, молоду запальність — відзначав його і сивого (Ю. Мартич); Вогнем, жагою, пориванням Вона серця палила всім, Страждання граючи, стражданням Сама була вона живим (М. Рильський); Була в гурті Маленька Жанна д'Арк: тоненька, блідолиця.. В нас її вважали за речницю великої снаги (Леся Українка); Пройшли літа, а ти не розгубила Ні серця жар, ні щирість почуття (Л. Дмитерко); У неї стільки енергії, стільки сили, такий темперамент, що біля неї, здається, і сам заряджаєшся, мов акумулятор (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

темперамент — темпера́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
темперамент — Характеристика індивіда з точки зору динаміки перебігу його психічної діяльності – швидкості і інтенсивності реакції, емоційних і енергетичних особливостей поведінки, невротизму, інтровертизму-екстравертизму. англ. temperament; нім. Temperament n -(e)s, -e; угор. temperamentum; рос. темперамент. Словник із соціальної роботи
темперамент — див. НОРОВ; ЖМ. пристрасність, жагучість, о. жар серця. Словник синонімів Караванського
темперамент — Вдача, вражливість Словник чужослів Павло Штепа
темперамент — (від лат. tempero — пропорційно змішувати) — індивідуально — типологічна характеристика психофізіологічних якостей людини, які виявляються в силі, інтенсивності, швидкості, динамічної своєрідності та врівноваженості перебігу процесів. Словник-довідник музичних термінів
темперамент — ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, ч. 1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. Словник української мови у 20 томах
темперамент — -у, ч. 1》 Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. || з означ. Сукупність психічних особливостей людей певного фаху, покликання. Великий тлумачний словник сучасної мови
темперамент — темпера́мент (від лат. temperamentum – узгодженість, устрій) індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв. Словник іншомовних слів Мельничука
темперамент — Комплекс відносно сталих, значною мірою біологічно обумовлених психологічних властивостей особи, які виявляються в її поведінці з раннього дитинства (ск., емоційність, швидкість реакції, активність, потреба у стимулах); найстаріша типологія... Універсальний словник-енциклопедія
темперамент — Темпера́мент, -ту; -менти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
темперамент — ТЕМПЕРА́МЕНТ, у, ч. 1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. Словник української мови в 11 томах