темп

ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Н розм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо). Довелося рекорд із бігу ставити: таку швидкість розвинули (сапери), пустившись у лозняки, що олень міг би позаздрити... (О. Гончар); Гітлерівці приголомшені, оглушені стрімкістю нашого натиску (О. Левада); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату (Г. Хоткевич); Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (переклад М. Зерова); Спочатку воно (авто) сунулося поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (О. Десняк); Сани неслися шаленим погоном (І. Микитенко); Якась сила вас проймає, легкість та скорість бадьорить (Панас Мирний); Накидав (Шевченко) на папері тендітну постать Кульжан,.. насолоджуючись шаленим темпом роботи і весь палаючи творчою радістю (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

темп — темп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
темп — У фоностилістиці може бути засобом увиразнення мовлення, досягнення певного стилістичного ефекту. Словник стилістичних термінів
темп — Швидкість; (життя) хід, ритм, пульс; темпо. Словник синонімів Караванського
темп — (від лат. temрus — час) — швидкість розгортання музичної тканини твору, яке визначається числом метричних долей в процесі виконання музики за одиницю часу. Точний розмір Т. визначається за допомогою метроному, а основний... Словник-довідник музичних термінів
темп — ТЕМП, у, ч. 1. Ступінь швидкості виконання музичного твору. Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Ю. Смолич); Він штовхнув під бік Кирушу .. й той наче пробудився, одразу змінив темп і удари балабайкою (В. Словник української мови у 20 томах
темп — -у, ч. 1》 Ступінь швидкості виконання музичного твору. || Ступінь швидкості виконання танцю, художнього читання тощо. || Ступінь швидкості вимовляння слів у мовному потоці. Великий тлумачний словник сучасної мови
темп — (італ. tempo, від лат. tempus – час) 1. Ступінь швидкості (руху, розвитку тощо). 2. Швидкість, з якою виконується музичний твір. 3. Швидкість мови, яка вимірюється кількістю виголошуваних складів за секунду. Словник іншомовних слів Мельничука
темп — Співчинник (елемент) музичного твору, який визначає швидкість виконання; входить до визначення поняття агоніки. Універсальний словник-енциклопедія
темп — Темп, -пу; те́мпи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
темп — ТЕМП, у, ч. 1. Ступінь швидкості виконання музичного твору. Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Смолич, II, 1958, 38); Він штовхнув під бік Кирушу.. Словник української мови в 11 томах