темп

ТЕМП, у, ч.

1. Ступінь швидкості виконання музичного твору.

Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Ю. Смолич);

Він штовхнув під бік Кирушу .. й той наче пробудився, одразу змінив темп і удари балабайкою (В. Кучер);

Такі [церковні] дзвони приводилися в рух за допомогою коромисла і видавали рівномірні звуки в три темпи (з наук.-попул. літ.);

// Ступінь швидкості виконання танцю, художнього читання тощо.

Вони [танцюючі] усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима, .. гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (М. Коцюбинський);

Добре усвідомивши виконавське завдання, ви легше зможете знайти потрібні інтонації, темп читання, жести, мілочні рухи (з навч. літ.);

У кожного народу є свої особливі властивості і риси, темперамент, жестикуляція, ритм, темп .. Звідси у кожного народу в галузі мистецтва – своя “школа” (з наук.-попул. літ.);

// Ступінь швидкості вимовляння слів у мовному потоці.

Темп мовлення залежить від тривалості окремих звуків і сукупності їх (з наук. літ.);

– Ти, шайтан турецький, – почав він таким тоном, мовби адмірал Янікоста і справді міг його чути в цей час, – проклятого чорта брат .. Вавилонський ти кухар, – читав він дедалі все енергійніше, в наростаючому темпі (О. Гончар);

// У спорті – ступінь швидкості розмірених або повторюваних рухів, з яких складається та чи інша вправа.

– А як бути з такими снарядами, як кільця, на яких одним лише темпом нічого не вдієш? (з наук.-попул. літ.).

2. Ступінь швидкості, здійснення, виконання або інтенсивність розвитку чого-небудь.

В пекарні кипіла робота й святочним прискореним темпом сповняла весь дім (М. Коцюбинський);

Хоч у якому буде темпі робота, хоч безліччю йдуть і йдуть кавуни через його долоні, а хлопець жодного не впустить, підхоплює і швидко й спритно бере їх, як малят, бо це створіння тендітні (О. Гончар);

Ними можна було любуватися, як художнім твором, як храмом Растреллі, як поетичною мрією, – так вони були під стать і пейзажеві оцьому, і тихому темпові руху хвиль у річці, й такому ж темпові життя села (Г. Хоткевич);

// Ступінь швидкості, перебігу дії, процесу, явища.

Надворі вітер притихав, а дощ лляв спокійнішим темпом (О. Кобилянська);

Може, тому, що полк зустрів наступаючу весну в поході, у бійців складалося враження, що саме поняття часу залежить від них, від темпу їхнього наступу (О. Гончар);

Життя пішло своїм звичайним розміреним темпом (Ю. Збанацький).

(1) Темп життя́ – хід, ритм життя.

Тут [у Чернівцях] і тепло і гарно. Темп життя багато тихіший, ніж у Львові (Леся Українка).