темнішати

ТЕМНІ́ШАТИ, ає, недок.

1. Ставати темнішим.

Рівнина поволі темнішала, укриваючись присмерком (П. Кочура);

Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза. Вже буряковий він, темнішає (А. Головко);

Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (О. Довженко);

Свічі тихо мигтять, і їхнє мигтіння так само тихо позначається на обличчях. І обличчя світлішають і темнішають (Б. Антоненко-Давидович);

Червона від вечірньої зорі пелена озерця потроху темнішала, а водночас із тим якась невидима рука запалювала на небі й на воді яскраві зірки (із журн.);

Це – коли Денис гнівається. Тоді його зіниці темнішають, довкола них розжеврюються червоні обідки, вони, здається, свердлять твої очі. Мартин трохи боїться Дениса (Ю. Мушкетик).

2. безос. Вечоріти, сутеніти.

Темнішає. Степи й лиман криються фіолетовою імлою (І. Нечуй-Левицький);

Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський);

Що далі, то більше і темнішало, і вулиці остаточно закутало в скло дощевого урагану (М. Хвильовий);

Стає темніше й темніше. Хмара рівняється вже з лісом .. На краєвиді далеко-далеко моргає блискавка (В. Винниченко).