теребити
ТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. теребля́ть; недок., перех.
1. Чистити, звільняти від лушпини плоди, овочі; очищати, оббирати.
— Картопля була в лушпині, її треба було теребити (Фр., VII, 1951, 74);
// Звільняти від лушпини, лузги тощо зерно, бобові й т. ін.; лущити.
Теребив наполовину вимолочені колоски жита і почорнілими зернами вгамовував різкий голод (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 581);
Теребити квасолю, горох, кукурудзу.
2. розм. Перебирати пальцями, злегка смикаючи; м’яти.
Поки виходили люди, усі стояли, немов закляклі, тільки Аркадій Петрович теребив в руці серветку (Коцюб., II, 1955, 391);
Бовдюг теребить рукою рижого вуса, поважно киває головою (Тют., Вир, 1960, 208).
3. розм., рідко. Те саме, що термо́сити 1.
— Почали ми його [непритомного] знову теребити. Аж уже й піт нас проймає (Хотк., І, 1966, 168);
Дядько Трохим з усіх боків починає оглядати й теребити Обмінну [кобилу], а тато не втримує насмішки: — Дивишся, чи не обернулась перед торгом на коня? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 140).
4. вульг., рідко. Те саме, що же́рти 1.
Кіт вийшов тоді з своєї байдужості, скочив до ринки, сів спокійненько і давай теребити сало на всі застави (Н.-Лев., IV, 1956, 147);
Дивлячись збоку на те, як їв Бовдур, можна було подумати, що сей чоловік страшенно голоден, — з такою ненажерливою захланністю теребив він свій хліб (Фр., І, 1955, 301).
5. діал. Тягти, нести щось важке.
— Он яку хуру теребила на собі! — вказала Мар’я на корзину (Мирний, III, 1954, 153).
6. діал. Торочити.
Що кому треба, той про те теребить (Номис, 1864, № 9753).
♦ Тереби́ти [собі́] зу́би над ким, діал. — розпускати плітки про когось, глузувати з когось.
[Євгеній:] Приятелі мої любі і дорогі приятельки! Думаю, що досить уже вам теребити собі зуби надо мною (Фр., IX, 1952, 16).
Значення в інших словниках
- теребити — Тереби́ти: — (хліб): жадібно їсти [I] — чистити [19] тереби́ти хліб: ѣсть жадно [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- теребити — тереби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- теребити — (овочі) очищати, оббирати; (горох) лущити; (в руці) м'яти; Р. термосити; (сало) ВУЛ. жерти; Д. торочити. Словник синонімів Караванського
- теребити — див. нести Словник синонімів Вусика
- теребити — [теиреибитие] -бл'у, -биш, -биемо, -биете, -реибл'ат'; нак. -би, -б'іт' Орфоепічний словник української мови
- теребити — 1. сіпати, сіпнути, сіпонути, засіпати, зісіпувати, зісіпати, посіпувати, посіпати, скубати, скубти, скубонути, вискубувати, вискубати, повискубувати, зіскубувати, зіскубати, позіскубувати, наскубувати, наскубати, понаскубувати, обскубувати, обскубати... Словник чужослів Павло Штепа
- теребити — ТЕРЕБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. теребля́ть; недок., кого, що. 1. Чистити, звільняти від лушпини плоди, овочі; очищати, оббирати. – Картопля була в лушпині, її треба було теребити (І. Франко); // Звільняти від лушпини, лузги тощо зерно, бобові й т. ін.; лущити. Словник української мови у 20 томах
- теребити — теребити, требити, трѢбити розчищати Словник застарілих та маловживаних слів
- теребити — -блю, -биш; мн. тереблять; недок., перех. 1》 Чистити, звільняти від лушпини плоди, овочі; очищати, оббирати. || Звільняти від лушпини, лузги тощо зерно, бобові й т. ін.; лущити. 2》 розм. Перебирати пальцями, злегка смикаючи; м'яти. 3》 розм., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- теребити — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). Словник синонімів української мови
- теребити — Тереби́ти, -реблю́, -ре́биш, -ре́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- теребити — Теребити, -блю́, -биш гл. 1) Чистить, очищать отъ шелухи, шелушить. Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Теребити хвасолю, горох, кукурузу. Шейк. 2) Очищать поле отъ кустарниковъ, деревьевъ. Шейк. 3) Всаживать. Словник української мови Грінченка