терикон
ТЕРИКО́Н, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні.
За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт… (Шовк., Інженери, 1956, 5);
Ярина все ближче підходила до терикону старої шахти — високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (Собко, Стадіон, 1954, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- терикон — терико́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- терикон — [теириекон] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- терикон — терико́н, терико́нік (франц. terriconique, від terri – відвал породи і conique – конічний) конусоподібний насип з порожніх (без корисної копалини) порід біля шахти або рудника. Словник іншомовних слів Мельничука
- терикон — ТЕРИКО́Н, у, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. За заводом розлігся пустельний степ, і тільки де-не-де на обрії височіли конуси териконів коло далеких шахт... (Ю. Словник української мови у 20 томах
- терикон — -а, ч. Конусоподібний насип порожньої породи на поверхні землі біля шахти, копальні. Великий тлумачний словник сучасної мови