терпеливо

ТЕРПЕЛИ́ВО, рідко ТЕРПЛИ́ВО. Присл. до терпели́вий, терпли́вий.

Насміх твій і власне горе я терпеливо переніс (Фр., XI, 1952, 16);

Терпеливо зносила [невістка] дорікання, щоб не озлить матері (Горд., II, 1959, 236);

Той чоловік ждав терпеливо на сам кінець, а діждавшись, заговорив до Потурайчина (Март., Тв., 1954, 285);

Як Зося зважиться чекать мене терпливо, Як із походу я прийду сюди щасливо,.. — Тоді проситиму, упавши на коліна, Руки дівочої (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 295);

Саїд Алі терпеливо й навіть з підкресленою цікавістю вислухав пояснення кондуктора (Ле, Міжгір’я, 1953, 56).