тикатися

ТИ́КАТИСЯ¹, ти́каюся, ти́каєшся і ти́чуся, ти́чешся, недок., ТКНУ́ТИСЯ, ткну́ся, ткне́шся і ТИ́КНУТИСЯ, нуся, нешся; наказ. сп. ти́кайся і ти́чся; док.

1. Різко торкатися чого-небудь, штовхатися чимось у що-небудь.

Коли голова колони безшумно зупинялась, задні з розгону набігали на передніх, тикались носами у спини товаришам (Гончар, Новели, 1954, 71);

Встав [Потап] на коліна, просто у сніг, і ткнувся лицем в зложені руки (Коцюб., II, 1955, 279);

Задоволено повискуючи, намагався [собака] тикнутися холодною чорною цяточкою носа просто в обличчя дівчині (Коз., Сальвія, 1959, 224);

// Рухаючись, ударятися об що-небудь; наштовхуватися на щось.

Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк., II, 1966, 393);

Він схоплюється і розуміє, що човен ткнувся в прибережний пісок (Донч., V, 1957, 13);

Незабаром пліт знову шарпнуло, і він тикнувся у щось тверде (Голов., Тополя.., 1965, 106).

2. перен., розм. Безладно рухатися, кидатися, метатися.

«Москвич» їхній, тикаючись між комбайнами та старими сівалками, поволі вибирається на просторе (Гончар, Тронка, 1963, 181);

Повернулась [Майя] хвилин через п’ять — скулена й посиніла від холоду. Ткнулась до етажерки, до вікна, ніби щось шукала наосліп (Гур., Друзі.., 1959, 118).

3. перен., розм. Настирливо йти, проникати куди-небудь; лізти.

*Образно. Всюди він тикався, у найменшу щілину пробивався, мовби на те, щоб скрізь люди відчули — він перший вітер весни (Грим., Подробиці.., 1956, 152);

// Втручатися в чужі справи, в чуже життя.

Був він ще сам не старий і здоровий та й не любив, як хто-небудь втручається та тикається в його роботу (Григ., Вибр., 1959, 267).

◊ Куди́ (де) не ткни́ся — скрізь.

— Куди не ткнися, всюди він [Колісник] устряне і завжди його верх і затичка (Мирний, III, 1954, 274).

4. тільки недок., кого, чого, до кого — чого, перен., діал. Стосуватися.

Там зайшли невеликі зміни, котрими, однак, молода дівчина мало займається, бо вони цілком її особи не тикаються (Коб., III, 1956, 343).

Що ти́четься кого, чого, до кого — чого, заст. — щодо кого-, чого-небудь; що стосується когось, чогось.

Що тичеться до статей про театр, то я за це діло навдаху [навряд] чи візьмусь, бо я не теоретик і виконую так, як бог на душу покладе (Збірник про Кроп., 1955, 356).

ТИ́КАТИСЯ², аюся, аєшся, недок., розм. Звертатися один до одного на «ти».

Ми давні друзі, то чому б нам і не тикатися.