1. Словник української мови в 11 томах

тильний

ТИ́ЛЬНИЙ, а, е. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому.

Матвій Матвійович сидів на балконі з тильної сторони будинку, нічого не чув і не бачив (Вол., Місячне срібло, 1961, 48);

Визирнув я з віконця, що у тильній стіні: місячно, ясно надворі, видно все, як удень (Мур., Бук. повість, 1959, 171);

// Обернений назовні, зовнішній.

Голова [засідання] підвівся, оглянув уважно присутніх у залі засідань, зняв окуляри і, протираючи тильною стороною долоні чоло, оголосив перерву (Рибак, Час.., 1960, 732).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тильний — ти́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тильний — ТИ́ЛЬНИЙ, а, е. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому. Матвій Матвійович сидів на балконі з тильної сторони будинку, нічого не чув і не бачив (І. Словник української мови у 20 томах
  3. тильний — -а, -е. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому. || Обернений назовні, зовнішній. Великий тлумачний словник сучасної мови