типово
ТИПО́ВО. Присл. до типо́вий 1, 2.
Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Хотк., І, 1966, 80);
Сідаючи, вона приязно посміхнулася до Маргіт, з типово жіночою, майже заздрісною чуйністю похвалила по-мадярськи її рум’янощоку донечку (Гончар, Новели, 1954, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- типово — типо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- типово — ТИПО́ВО. Присл. до типо́вий 1, 2. Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше – то довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української старовини (Г. Словник української мови у 20 томах
- типово — Присл. до типовий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови