типовість

ТИПО́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. типо́вий 1, 2.

Типовість обличчя; Елітою називають здорову насінну картоплю, що має стопроцентну сортову чистоту, найбільшу типовість для даного сорту й високу врожайність (Колг. Укр., 7, 1957, 40).

2. Поєднання в одній особі, в одному явищі індивідуальних, своєрідних рис, ознак і властивостей, характерних для сукупності осіб, явищ; єдність загального та індивідуального в художньому образі.

Свідоме перебільшення, загострення образу не виключає типовості, а повніше розкриває і підкреслює її (Рильський, III, 1955, 159);

Життєздатність і колосальна сила естетичної дії народної музики пояснюється передусім типовістю її музичних образів (Мист., 6, 1955, 7);

Велике життя кращих творів наукової фантастики — в перспективності наукової мрії, в соціальній насиченості, в типовості характерів, у тонкому психологічному аналізі (Вітч., 8, 1961, 208);

Правдивість художніх деталей, поряд із типовістю характеру та обставин, є важливою рисою реалізму (Рад. літ-во, 5, 1967, 59).