типовість

ТИПО́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. типо́вий 1, 2.

Типовість обличчя; Елітою називають здорову насінну картоплю, що має стопроцентну сортову чистоту, найбільшу типовість для даного сорту й високу врожайність (з наук. літ.).

2. Поєднання в одній особі, в одному явищі індивідуальних, своєрідних рис, ознак і властивостей, характерних для сукупності осіб, явищ; єдність загального та індивідуального в художньому образі.

Свідоме перебільшення, загострення образу не виключає типовості, а повніше розкриває і підкреслює її (М. Рильський);

Життєздатність і колосальна сила естетичної дії народної музики пояснюється передусім типовістю її музичних образів (з наук. літ.);

Велике життя кращих творів наукової фантастики – в перспективності наукової мрії, в соціальній насиченості, в типовості характерів, у тонкому психологічному аналізі (із журн.).