типово
ТИПО́ВО.
Присл. до типо́вий 1, 2.
Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше – то довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м'якого серцем любителя української старовини (Г. Хоткевич);
Сідаючи, вона приязно посміхнулася до Маргіт, з типово жіночою, майже заздрісною чуйністю похвалила по-мадярськи її рум'янощоку донечку (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- типово — типо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- типово — Присл. до типовий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- типово — ТИПО́ВО. Присл. до типо́вий 1, 2. Типово український склад обличчя, рівне високе чоло, а найбільше — то довгі сиві вуса, що мальовничо спадали униз, завжди вводили в обман м’якого серцем любителя української старовини (Хотк. Словник української мови в 11 томах